Швидка навігація
“Засліплюючий” камуфляж (англ. Dazzle camouflage, а також razzle dazzle або dazzle painting) – спеціальне маскувальне забарвлення військових кораблів, розроблене під час Першої світової війни (інколи використовується термін “деформуючий камуфляж”). Такий камуфляж не ховав судно, а спотворював його обриси, ускладнюючи оцінку відстані до нього, його швидкості та курсу, якщо ці параметри визначаються людським оком, а не приладами.
Протягом всієї світової історії камуфляж використовувався для того, щоб ворог не помітив прихований об’єкт. Танк може маскуватися серед дерев та навколишньої місцевості, підводний човен може ховатися під хвилями, але як щодо маскування корабля?
Камуфляж, що засліплює – це військове камуфляжне фарбування кораблів, яке широко використовувалося під час Першої світової війни і, меншою мірою, у Другій світовій війні.
Ідея належить британському художнику Норману Вілкінсону, який запропонував її у 1917 році, коли британські кораблі страждали від атак німецьких підводних човнів.
Норман Вілкінсон згадує: “Мені раптом спало на думку, що оскільки неможливо пофарбувати корабель так, щоб його не міг побачити підводний човен, то відповіддю буде крайня протилежність – тобто пофарбувати його не для поганої видимості, а так, щоб розбити його форму і таким чином заплутати офіцера підводного човна щодо курсу, яким він прямує“.
Так народився камуфляж “dazzle” – сміливі смуги, криві та зигзаги в таких кольорах, як чорний, білий, синій, рожевий та зелений. Дизайн складався зі складних геометричних фігур контрастних кольорів, що перекриваються та перетинаються між собою.
На відміну від інших форм камуфляжу, “засліплення” мало на меті не приховати, а ускладнити оцінку дальності, швидкості та напрямку руху цілі. Норман Вілкінсон пояснював у 1919 році, що він мав на меті насамперед ввести ворога в оману щодо курсу корабля і таким чином змусити його зайняти невдалу вогневу позицію.
Іншими словами, ідея Вілкінсона полягала в тому, щоб “засліпити” навідника так, щоб він або не зміг зробити постріл з упевненістю, або вистрілити неточно. Щоб торпеда не влучила, постріл мав бути зроблений з відхиленням лише на 8-10 градусів. І навіть якби торпеда не влучила в найбільш життєво важливу частину корабля, це було б краще, ніж пряме попадання.
Криві, намальовані поперек борту корабля, могли створювати хибну носову хвилю, наприклад, через що корабель здавався меншим, або означати, що він прямує в іншому напрямку. Візерунки, що порушували лінію носа або корми, ускладнювали розуміння того, що було спереду або ззаду, де насправді закінчувався корабель, або навіть чи це було одне судно чи два. А кутові смуги на димових трубах могли створити враження, що корабель рухається у протилежному напрямку.
Система мала свої обмеження – її можна було застосовувати лише у випадку спостереження через перископи, оскільки вона найкраще працювала, коли навідник підводного човна бачив корабель з низького ракурсу.
Засліплюючий камуфляж у Першій світовій війні
Першим кораблем, на якому застосували засліплюючий камуфляж, став невеликий корабель “Індустрія” (HMS Industry). Коли його спустили на воду в травні 1917 року, берегову охорону та інші кораблі, що прямували вздовж британського узбережжя, попросили повідомляти про свої спостереження за цим судном. Спостерігачі були настільки збентежені, що на початку жовтня 1917 року Адміралтейство попросило Вілкінсона “засліпити” 50 військових кораблів.
Вілкінсон взявся за роботу з командою з 19 осіб – п’ятьма художниками, трьома модельєрами та 11 студентами, які вручну розфарбовували моделі для остаточних проектів.
Кожен дизайн мав бути не лише унікальним, щоб екіпажі підводних човнів не звикли до них, але й пристосованим до конкретних кораблів. Загалом 4000 британських торгових кораблів були пофарбовані “засліплюючий камуфляж”, також його застосували до 400 військово-морських суден.
Ефективність
Ефективність Dazzle під час Першої світової війни була дуже сумнівною, але тим не менш, її прийняли на озброєння як у Великій Британії, так і в Північній Америці. У 1918 році Британське Адміралтейство проаналізувало втрати судноплавства, але не змогло зробити чітких висновків.
Замасковані кораблі зазнавали нападів у 1,47% рейсів, порівняно з 1,12% для кораблів без маскування, що свідчить про підвищення видимості, але, як стверджував Вілкінсон, його камуфляж не мав на меті зробити кораблі непомітними.
За статистикою, серед кораблів, які були уражені торпедами, 43% замаскованих кораблів затонули, порівняно з 54% не замаскованих. І аналогічно, 41% замаскованих кораблів були уражені в середину корабля, порівняно з 52% не замаскованих кораблів. Ці порівняння можуть означати, що командирам підводних човнів було важче вирішувати, куди рухається корабель і куди цілитися.
Але кораблі, пофарбовані у засліплюючий камуфляж, були більшими за кораблі без камуфляжу – 38% з них важили понад 5000 тонн порівняно з 13% кораблів без камуфляжу, що робить порівняння ненадійним.
Американські дані у 1919 році проаналізував Гарольд Ван Бускірк. Близько 1256 кораблів були розмальовані яскравими фарбами з 1 березня 1918 року і до кінця війни 11 листопада того ж року. Серед американських торгових кораблів вантажопідйомністю 2500 тонн і більше було потоплено 78 незамаскованих кораблів і лише 18 закамуфльованих, з цих 18 11 були потоплені торпедами, 4 – зіткненнями і 3 – мінами. Жоден корабель ВМС США (всі закамуфльовані) не був потоплений у цей період.
Використання засліплюючого камуфляжу для літаків
У 1940 році ВМС США проводили експерименти з камуфляжем для літаків. Художник МакКлелланд Барклі розробив схеми «шаблонного камуфляжу» для літаків ВМС США, таких як Douglas TBD Devastator і Brewster F2A Buffalo, щоб ускладнити ворогові оцінку форми та положення літака. Літаки в камуфльованому вигляді приймали участь у бойових діях, але ефект виявився незадовільним.
ВМС США Brewster F2A Buffalo в експериментальному камуфляжі, 1940 рік
Засліплюючий камуфляж у Другій світовій війні
Були спроби використання засліплюючого маскування і в Другу світову війну, але оскільки на той час параметри корабля і відстань до нього визначалися приладами, а не візуально, від такого розфарбовування відмовилися. Електронним приладам не заважав колір або розфарбування рухомого судна. Крім того, засліплюючий камуфляж вимагав значних витрат на його реалізацію. Таким чином, військові кораблі повернулися до сірого кольору, і використання засліплюючого камуфляжу залишилося в історії.
Проте ще в Другу світову війну німецькі кораблі іноді несли подобу засліплюючого камуфляжу – замальовувалися корма і ніс, або домальовувалися фальшиві, домальовували буруни. Все це робилося з розрахунком на те, що противник помилиться, візуально визначаючи розміри корабля, дистанцію до нього і його швидкість. З цією ж метою навіть малювали на бортах великих кораблів контрастні силуети дрібніших суден.
Інші варіанти використання
У сучасності візерунки, що нагадують засліплюючий камуфляж, часто використовуються для маскування тестових автомобілів під час випробувань, щоб ускладнити визначення його зовнішнього вигляду.
Дизайнер Адам Харві запропонував форму камуфляжу, що нагадує принцип “засліплення” для особистого камуфляжу від технології розпізнавання облич, яку він називає “засліплення комп’ютерного зору” (computer vision dazzle). Він має на меті заблокувати розпізнавання за допомогою технологій розпізнавання обличчя, таких як DeepFace, “шляхом створення “антиобличчя””. Він використовує оклюзію, що закриває певні риси обличчя; трансформацію, що змінює форму або колір частин обличчя; а також комбінацію цих двох способів.
З 2009 року Організація Sea Shepherd Conservation Society використовує “засліплюючі” візерунки на своєму флоті не для камуфляжу, а для розпізнавання.
Джерело: en.wikipedia.org
Читайте також:
Як корабель “Принцеса Аліса” потонув у нечистотах в Темзі: врятовані помирали від отруєної води
Вільгельм Густлофф: найсмертоносніша корабельна трагедія, про яку ви ніколи не чули
Хитрість, бартер і військові кораблі: як Pepsi-Cola заходила на ринок СРСР