Stock im Eisen: віденське дерево цвяхів (Австрія)

У центрі Відня, на площі Шток-ім-Айзен-Плац, на розі Палацу Справедливості (Palais Equitable) знаходиться скляна вітрина з частиною старовинного дерева. Його стовбур усіяний сотнями цвяхів, які забивали “на щастя” протягом століть. У середньовічній Європі забивання цвяхів у живі дерева, дерев’яні хрести чи навіть скелі було звичайною практикою, так само, як сьогодні кидання монет у колодязі чи фонтани. Хворі люди натирали цвяхом уражену частину тіла, а потім забивали його в дерево, сподіваючись, що деревина поглине їхню хворобу. Цей звичай зник десь наприкінці 19 століття, а з ним і багато так званих «цвяхових дерев». Цвяхове дерево Stock im Eisen у Відні є найстарішим з тих, що збереглися до наших днів.

Stock im Eisen (Шток-ім-Айзен) сьогодні на площі у Відні
Stock im Eisen (Шток-ім-Айзен) сьогодні на площі у Відні

Дерево Шток-ім-Айзен (Stock im Eisen) у Відні – це ялина, якій понад 600 років, і перші цвяхи забили в неї, коли вона була ще живою. Ця практика тривала приблизно сорок років, потім приблизно у 1440 році дерево зрубали. Ніхто не знає, що відбувалося зі зрубаним деревом протягом наступних дев’яноста років, аж поки його назва не з’явилася в письмовому документі 1533 року. На той час воно вже було відоме під теперішньою назвою Stock im Eisen або «залізний посох» німецькою мовою. У 1548 році дерево знаходилося на розі невеликого будинку, який згодом поступився місцем Палацу справедливості, що збудували на цьому місці у 1891 році.

Stock im Eisen: віденське дерево цвяхів, гравюра

В історії дерева є значні прогалини, але письмові свідчення вказують на те, що у 18 столітті люди все ще забивали цвяхи у стовбур, особливо мандрівні слюсарі та їхні підмайстри.

Stock im Eisen, приблизно 1899 рік
Stock im Eisen, приблизно 1899 рік

Теодор Нільсен, данський мандрівний слюсар, згадує це дерево у своїх спогадах, що були опубліковані у 1856 році.

“За церквою Стефана була площа під назвою Stock im Eisen де у одному з приміщень висів великий портрет данського короля Фредеріка VI. Свою назву площа отримала від великого стовбура дерева, який знаходиться в куті і обнесений залізною огорожею. Стовбур вкритий залізними цвяхами, прибитими від кореня до верху так щільно, що між ними не можна просунути навіть голку. Це дивовижне видовище, а легенда про нього така. Колись давно неподалік був палац з таким хитромудрим замком, що жоден коваль не міг його розібрати чи відімкнути. На честь замка і в пам’ять про нього кожен підмайстер, який знаходив роботу у Відні, мусив забивати цвях у стовбур. Він знаходився там багато років і був вартий того, щоб його побачили, оскільки він є предметом місцевої гордості.”

Stock im Eisen, сучасний вигляд
Stock im Eisen, сучасний вигляд

Легенда, яку описує Нільсен, є лише однією з багатьох, що пов’язані з Шток ім Айзен. Найпоширеніша з них полягає в тому, що це останнє дерево стародавнього лісу, який колись оточував середньовічне місто Відень.

Stock im Eisen: віденське дерево цвяхів, вид зблизька