Найстаріша компанія в історії людства: Kongō Gumi, якій 1500 років (Японія)
Зовсім недавно відоме британське туристичне агентство Thomas Cook збанкрутувало і звільнило понад 21 000 співробітників, поклавши край ері, яка тривала 178 років. На час банкрутства компанія приносила понад 9,5 млрд фунтів стерлінгів на рік, з яких прибуток становив 163 млн фунтів стерлінгів – це дуже невелика сума. В останні кілька років ми бачили багато корпоративних гігантів, “занадто великих, щоб збанкрутувати” – які з тріском пішли в небуття. Lehman Brothers, Saab Automobile, General Motors, Compaq, Sears, Blockbuster були колись лідерами, але пішли з молотка.
Згідно з недавнім дослідженням, більшість підприємств працюють менше 20 років. Середня тривалість життя американської компанії скоротилася на 50 років у минулому столітті – з 67 років у 1920-х роках до всього лише 15 років сьогодні. І це деякі з провідних компаній в Америці, які включені в індекс Standard & Poor’s 500 на фондовій біржі США. За прогнозами, до 2027 року середня тривалість життя компанії скоротиться до 12 років. За такого рівня приблизно половина всіх компаній зі списку Standard & Poor’s 500 зникне протягом наступних десяти років.
Можна подумати, що американський ринок перебуває в постійному русі, з його постійними злиттями і поглинаннями, банкрутством і спекуляціями. Здається, що в Європі та на Далекому Сході все набагато стабільніше. У всьому світі налічується близько 5500 компаній, яким понад 200 років. Але їхній географічний розподіл дуже нерівномірний. У цьому списку домінує Японія, в якій понад три тисячі компаній, старших за двісті років, за нею йдуть Німеччина (837), Нідерланди (222) і Франція (196). В одній тільки Японії налічується понад 21 000 компаній, яким понад сто років. Вісім підприємств старше тисячі років.
Найстаріша компанія в історії людства – Конго Гумі (Kongō Gumi), будівельна компанія, що спеціалізується на будівництві та ремонті буддійських храмів. Її засновник, Шігемітсу Конго, був досвідченим теслею, якого запросили з Кореї побудувати перший в Японії буддійський храм у Сітеннодзі. Коли Конго прибув до Японії 578 року, він побачив неймовірні можливості. Японія нещодавно прийняла буддизм, і принц Сьотоку активно заохочував його поширення по всій країні. Але в японців не було досвіду будівництва буддійських храмів.
Будівництво, обслуговування та ремонт буддистських храмів, зруйнованих вогнем і війною, стали основним джерелом доходу для Kongō Gumi. Компанія також брала участь у будівництві багатьох відомих будівель, таких як Hōryū-ji (607) і Koyasan (816), а також замок в Осаці (1583). Протягом своєї довгої історії Kongō Gumi пережила багато соціально-політичних змін, які загрожували її існуванню. Вона пережила реставрацію Мейдзі в 1800-х роках, коли уряд зруйнував тисячі буддійських храмів, прагнучи викорінити буддизм у Японії. Під час Другої світової війни, коли ресурси для будівництва храмів і підтримки стародавніх споруд вичерпалися, Kongō Gumi були змушені замість цього робити дерев’яні труни. Після війни Конго Гумі знову знайшла роботу з відновлення храмів, зруйнованих під час конфлікту. І тільки наприкінці 20-го століття і в 2000-х компанію підкосило зниження витрат на утримання храмів, а також посилення конкуренції з боку інших компаній. Після більш ніж чотирнадцяти століть незалежного існування, 2006 року Kongō Gumi була поглинена будівельною компанією Takamatsu. Вона все ще існує, але вже як підрозділ Takamatsu.
Довголіття Kongō Gumi чудове і гідне вивчення. Під час періоду Мейдзі 32-й лідер компанії склав кредо під назвою “Сьокуке кокороє но кото” (або “сімейні знання про торгівлю”), перерахувавши 16 заповідей, призначених для майбутніх керівників і збереження сімейних традицій.
Західні читачі можуть бути здивовані, виявивши, що, хоча кредо зачіпає такі “ділові” питання, як контроль якості та задоволеність клієнтів, воно однаковою мірою акцентує увагу на особистісних характеристиках, як-от, як уміння одягатися (відповідно до свого становища), уміння пити алкоголь (у міру) та ставлення до інших (з великою повагою). Справді, перша стаття сімейного віровчення каже: пам’ятати про принципи конфуціанства, буддизму і синтоїзму та осягати тонкощі ремесла теслі – це “наш найважливіший обов’язок”. Вважається, що стандарти, за якими співробітник Конго вимірює своє життя, так само важливі для успіху, як інструмент, за допомогою якого він робить свою роботу.
Крім високої якості роботи, Kongō Gumi робить наголос на побудову міцних відносин з клієнтами. “Прислухайтеся до того, що говорить клієнт”, “Ставтеся до клієнтів з повагою” і “Надайте найдешевшу і найчеснішу оцінку” – ось деякі з принципів, які відображають цей підхід у “Шокуке кокорое но кото”. До кредо також входять загальні поняття, як-от “Не вивищуй себе”, “Ніколи не лайся з іншими”, “Не ганьби людину і не хвалися” та “Спілкуйся з повагою”.
Багато компаній зазнають невдачі, тому що ставлять прибуток вище за все інше, вважає професор Річард Фостер з Єльського університету. Багато японських компаній вижили так довго, тому що вони маленькі, здебільшого сімейні, і тому що вони користуються правилами, які не пов’язані виключно з отриманням прибутку.
Успіх Kongō Gumi також полягав у його лідерстві, і тут компанія продемонструвала надзвичайну гнучкість. На відміну від багатьох сімейних підприємств, де керівництво автоматично перейшло до старшого сина, наступників Конго Гумі обирали на основі компетентності, а не успадкування. Якщо старший син був визнаний нездатним керувати компанією, керівництво переходило до молодшого брата. Якщо не було відповідного спадкоємця чоловічої статі, замість нього могли вибрати зятя. 39-й президент компанії, Тошитака Конго, був одним із таких зятів. Коли 37-й лідер Харуїті Конго наклав на себе руки через свою нездатність забезпечити свою сім’ю під час депресії Шоува, його вдова Йоші стала першою і єдиною жінкою, яка очолила Конго Гумі.
Kongō Gumi – невелика компанія. До ліквідації компанія мала річний дохід у розмірі 7,5 млрд. ієн (70 млн. доларів) 2005 року, маючи всього 100 співробітників. Фактично, у більшості успішних компаній з історією в сотні і більше років зайнято менше 300 осіб.
Хибне судження “занадто велика компанія, щоб збанкрутувати” надто часто спростовувалося в останні кілька десятиліть. Англійський економіст Е. Ф. Шумахер у своїй книзі Small is Beautiful 1973 року пише, що великі підприємства жахливо неефективні. “Яскрава характеристика сучасної індустрії – корпорації вимагають величезних вкладень, тоді як на виході виходить копійчаний результат. Це неефективно до такої міри, що виходить за рамки уяви!“, – пише Шумахер.
Проте, професор Річард Фостер вважає, що для більшого блага економіки компанії повинні поступово відмирати. “Якщо економіка перестане змінюватися, зникне продуктивність“, – пояснив він.
Читайте також про харакірі (сепуку): що це, навіщо і як це виглядало (відео).
