Жінки-"жирафи" племені Падаунгів (М'янма, Таїланд) - Cubik

Жінки-"жирафи" племені Падаунгів (М'янма, Таїланд)

Вподобайте нашу сторінку Фейсбук,
щоб бачити наші нові дописи у своїй стрічці: Фейсбук
ми у Телеграм: Telegram

Падаунг (падонг, падаун, каян) - народ групи каренів, що проживає в М'янмі і Таїланді. Чисельність народу - понад 50 тис.чол.

Падаунги зазвичай живуть у високогірних селах. Будинки, на відміну від інших бірманських племен, будують не на палях, а на землі. Вирощують рис. Чоловіки практикують також роботу погоничів та утримувачів слонів. Падаунг — анімісти, які регулярно приносять жертви духам, зокрема верховному жіночому духу племені.

Падаунги, 1900 р.
Падаунги, 1900 р.

У 1990-ті роки через затяжний конфлікт з військовою хунтою Бірми та політикою примусового переселення народів багато падунгів бігли до сусіднього Таїланду, де напівлегально проживають у прилеглих до кордону селах.

Через незвичайний національний звичай — «витягування шиї» жінкам за допомогою металевих обручів, райони проживання падаунг популярні серед туристів.

Падаунги, 1913 р.

Падаунги, 1913 р.

Жінки народу падаунг, починаючи приблизно з п'ятирічного віку, носять на шиї мідні кільця (точніше спіралі з прута завтовшки близько одного сантиметра, що справляють враження кілець), які встановлюються місцевими жінками, що мають належну кваліфікацію. Поступово кількість кілець (вірніше оборотів спіралі) збільшується, що призводить до ефекту «витягування шиї», тому туристи називають їх жінками-жирафами. У дорослої жінки кількість кілець може досягати пари десятків, а їхня вага – чотирьох-п'яти кілограм. Періодично кільця (спіралі) за бажанням, або за потребою, знімаються і надягають знову, шкоди здоров'ю це не завдає. У разі повної відмови від носіння кілець, шия набуває звичайного вигляду за період від року до трьох. Існує міф, що жінки-жирафи не можуть жити без цих кілець. Це не так, жінки зі знятими кільцями не страждають від їхньої відсутності.

Падаунги

Нарощувати кільця жінки припиняють до моменту виходу заміж, але так само до цього часу шия просто більше не видовжується, через вікові зміни скелета. Заміна кілець, наприклад з метою покращення зовнішнього вигляду, або при незручності носіння, допускається і після цього, в будь-якому віці. Рентгенівські дослідження жінок падаунг показали, що за рахунок кілець шия не витягується, а деформується плечова зона, плечовий пояс поступово опускається під вагою кілець, оскільки він кріпиться до скелета за допомогою всього одного суглоба. В результаті створюється видимість довгої шиї, але в самій шиї жодних змін не відбувається.

Відео National Geographic, з процедурою зняття і вдягання спіралей:

Іноді спіралі спеціально робляться надмірно високими — дуже щільно прилеглими до плечей і голови, так що вони тримають підборіддя в задертому стані. В цьому випадку жінка може втратити здатність повертати і нахиляти голову, просто тому, що це стає досить складно, а не через анатомічні зміни. Також, у разі зняття таких спіралей дійсно є небезпека зламати шию, тому що м'язи, що її підтримують, можуть атрофуватися. Але таке спостерігається не часто, найчастіше верхній край кілець не дістає до підборіддя, що дає певну свободу переміщення голови.

Падаунгі

Жінки також носять кільця на руках та ногах. Їх костюм зазвичай складається з довгої білої кофти із застібкою спереду та спідниці по коліно.

Причина звичаю носити обручі не вивчена. За словами падаунгів, вони нібито захищають від укусів тигра. Кажуть також, що обручі обмежують їхню можливість втекти в сусіднє селище, що було пов'язано зі звичаями торгівлі жінками. За іншими даними, так у сім'ї «зберігалися» дорогоцінні метали. Самі жінки стверджують, що це традиція самоідентифікації племені, яку вони отримали від матерів. Крім того, довга шия вважається ознакою краси та благополуччя.

Падаунги

За місцевою легендою предки падаунгів походять від союзу вітру та драконихи. Почувши від драконихи, що вона вагітна, вітер почав радісно кружляти навколо дружини, доки вона не народила великого кокона, з якого з'явився падунґ. На згадку про це кружляння щасливого вітру жінки носять обручі на шиї.

Падаунги

Хоча зняття обручів можливе, рух проти цього звичаю в Бірмі виявився безуспішним. В даний час жінки продовжують носити кільця ще й тому, що це приваблює туристів та створює гарну нагоду для продажу ручних виробів. По суті, довгі шиї перетворилися на своєрідний бізнес із залучення туристів.

Найбільше село Най-Сой приймає щорічно 1200 туристів, встановивши оплату за в'їзд до села 250 таїландських бат, ці гроші залишаються у власності таїландських туристичних агенцій.

Схожі звичаї є також у племені ндебеле в Південній Африці, жінки носять індивідуальні обручі від 12 років до заміжжя.

Падаунги

Ось що пише мандрівниця, яка особисто відвідала поселення падаунгів:

«Ця народність живе у горах штату Каяк. У М'янмі їх залишилося лише 400 людей. І лише одне сімейство спускається кожного туристичного сезону на озеро Інлі, щоб людей подивитися, та себе показати. А показати їм є що. Якщо чоловіки-падаунги виглядають цілком звичайно, то жінкам з дитинства подовжують шиї, надягаючи на них золоті обручі. Якщо чесно, це навіть не кільця зовсім, а спіралі з певною кількістю обертів. Коли настає час, то стару спіраль знімають і надягають нову, з ще більшим числом завитків.

Падаунги

Максимально кілець-оборотів може бути 25. У тій родині, де ми були, жили чотири жінки – 14, 18, 56 та 67 років. І лише у 67-річної бабусі кілець було саме, що 25, у решти менше. Знімати спіралі самостійно жінкам-жирафам не можна – шия зламається. Миються вони також із ними. Але, в принципі, якщо потрібно гланди вирізати або зі щитовидкою проблеми, то в положенні лежачи спіралі знімають і роблять, що потрібно. Старша жінка-падаунг носить на собі до семи кілограмів прикрас. Справа в тому, що, крім ший, вони вішають собі браслети на руки та на ноги. А важить усе це чимало. Мені дали потримати шийну прикрасу, причому не з найбільшою кількістю кілець – важила вона кілограма зо два!

padaungi

Втім, зараз не всі дівчата хочуть видовжувати собі шиї. Багато хто взагалі їде з сіл до міста, а в Янгоні та й в інших містах, самі розумієте, з кільцями на шиях далеко не зайдеш!

Падаунги з Інле показали мені кілька своїх національних танців і заспівали кілька пісень. Танці у них, прямо скажемо, дуже прості - «два притопи, три прихлопи», пісні ж мелодійні, але теж із серії - що бачу, про те і співаю. За концерт і частування у вигляді чаю, яким падаунги мене теж напоїли, я вирішила їх віддячити. Але мої долари вони категорично відмовилися брати. «Ми тримаємо сімейну крамницю, – сказали вони мені. - Ви можете щось у нас купити!». Ось такий гордий народ!

padaungi

Якщо вам сподобалася стаття, поділіться нею у соціалках, цим ви нам дуже допоможете, і посприяєте популяризації україномовного ресурсу: