Стрибаючі бомби: як британці руйнували німецькі дамби в 1943 році

У ніч з 16 на 17 травня 1943 року ескадрилья Королівських ВПС Британії (Royal Air Force, RAF) виконала зухвалу місію вглиб території Німеччини, з метою зруйнувати дві греблі Рурської долини, у промисловому центрі Німеччини. Подальша повінь зруйнувала дві гідроелектростанції, кілька фабрик і шахт, завдавши удару по виробництву сталі і вугілля в Німеччині. Місія отримала кодову назву Operation Chastise.

Одна з цілей, гребля Менезе на землі Північний Рейн-Вестфалія, була найбільшою в Європі. З її допомогою контролювали повені, забезпечували водою міста поблизу і виробляли електрику. Британці вважали, що знищення цієї та інших гребель в Рурській долині викличе зупинку виробництва, оскільки тамтешні військові фабрики і заводи залежали від енергії, виробленої цими греблями.

Ілюстрація, що зображає бомбардувальники Lancaster, що атакують німецькі греблі — Бомбардувальники Lancaster, що атакують німецькі греблі під час операції Operation Chastise. Фото: Національний архів Великобританії / Wikimedia Commons

У Німеччині усвідомлювали важливість водосховищ і гребель, тому організували щільний захист за допомогою зеніток і торпедних мереж, які перехоплювали будь-який рухомий об’єкт. Спочатку британці хотіли бомбити цілі зверху, але для руйнування греблі знадобилася б дуже потужна бомба. Тієї ж мети можна було б досягти меншим зарядом, якби він вибухнув біля греблі під водою. Але реалізації цієї ідеї заважали торпедні мережі.

Інженер Барнс Уолліс придумав рішення – стрибаючу, або обертову бомбу. Уолліс винайшов 4-тонну бомбу в формі циліндра з гідростатичним детонатором, як у глибинних бомб. Бомбу треба було доставити літаком, що летить дуже низько над поверхнею води і викинути зі зворотним обертанням, що змусило б її стрибати по поверхні води, уникаючи торпедних мереж. Далі бомба повинна була вдаритися в стіну греблі, потонути біля її основи і вибухнути. Обертання бомби запобігало відскоку після удару в стіну греблі.

План атаки операції Operation Chastise. Фото: Імперський військовий музей.

Для цієї місії сформували нову 617-я ескадрилья, що пізніше отримала назву «Руйнівники гребель», на чолі з 24-річним Гаєм Гібсоном, учасником понад 170 бомбардувань і бойових вильотів. Його екіпаж складався з досвідчених пілотів з Великобританії, Канади, Австралії, Нової Зеландії та США.

Одна з стрибаючих бомб, які використовували на рейді

RAF провів безліч випробувань, які показали, що бомбу в формі бочки під кодовою назвою Upkeep потрібно скинути з висоти 18 метрів зі швидкістю 232 миль на годину та зворотним обертанням 500 об/хв. Скинути стрибаючу бомбу потрібно було точно в заданих координатах, інакше вона не спрацює. За відсутності сучасних технологій RAF розробив новаторські рішення для кожної технічної проблеми. Для визначення точної висоти під літаками були встановлені два прожектора під кутом один до одного, один під носом, а інший під фюзеляжем, так що на правильній висоті їх промені сходилися на поверхні води. Для визначення точного моменту викидання бомби створили спеціальне прицільне пристосування зі шнурками і зубцями.

Випробування стрибаючої бомби на полігоні Рекулвер, Кент. Фото: Імперський військовий музей.

У ніч на 16 травня 1943 року 133 членів екіпажу на 19 літаках Lancasters вилетіли в трьох напрямках – на греблю Менезе, Едер та Сорпе. Літаки вміло обійшли німецькі авіабази і відомі їм позиції зенітної артилерії при вході в Німеччину, а потім повернули на південь і попрямували до річки Мене. Щоб уникнути виявлення радарами, бомбардувальники летіли на висоті всього 30 метрів. У якийсь момент сержант Джордж Чалмерс здивувався, побачивши, що його пілот летить до мети по лісовій просіці нижче рівня верхівок дерев.

Знадобилося п’ять спроб, щоб підірвати греблю Менезе. В результаті в греблі утворилася величезна пробоїна діаметром 77 метрів, через яку вода прорвалася в долину і змила більше сотні заводів і майже тисячу будинків, а також десятки автомобільних і залізничних доріг і мостів. У невеликому місті Нехайм-Хюстен постраждало понад 800 осіб.

Гребля Елдер не була захищена зенітними позиціями, але топографія була складною, і екіпажу бомбардувальників довелося зробити декілька заходів, щоб вибрати правильний кут атаки. У греблі утворилася пробоїна шириною 70 метрів, і повінь затопила долину на 30 км нижче за течією.

Атака на греблю Сорпе провалилася.

Стан греблі Менезе через чотири години після Operation Chastise в травні 1943 року. Фото: льотний офіцер ВПС Великобританії Джеррі Фрей/Wikimedia Commons

Стан Менезе через чотири години після Operation Chastise в травні 1943 року

Льотчики RAF зазнали важких втрат. З 19 бомбардувальників, які брали участь в операції Operation Chastise, 8 збили, майже половина пілотів загинула.

В результаті операції загинуло понад 1500 мирних жителів, більша частина з яких були радянськими військовополоненими. Разом з людьми загинули тисячі голів великої рогатої худоби, свиней, коней і дрібних тварин. Атака завдала сильний удар по видобутку вугілля і сталі в Німеччині, але його було недостатньо, щоб змінити хід війни. Виробництво сталі в Рурській області впало на чверть, а видобуток вугілля – на 400 000 тон, головним чином через те, що бомби вивели з ладу дві гідроелектростанції, зануривши регіон в темряву на два тижні. Німцям знадобилося кілька місяців, щоб відновити обидві греблі. Через відсутність подальших рейдів, що перешкоджали б ремонтним роботам, операція Chastise не призвела до довгострокової кризи, на яку розраховувало британське військове міністерство.